Про справжнє і вартісне, про втрати і здобутки, успіхи і невдачі. Відомий український актор театру і кіно Богдан Ступка і його правила життя.
Театр – продовження життя. Там грають в це все. Ти підносишся трохи над реальністю, але це та ж реальність, тільки в художній формі. Театр – не втеча з життя, просто людина знайшла іншу його форму. Все пов’язано, воно ж не буває окремо: життя – це життя, театр – це театр.
Гроші ніколи не були ВСЕ. У всі часи в суспільстві існує група людей, для яких гроші – це не основна цінність. І ці люди будуть завжди, я переконаний у цьому. Може, це виховання відіграє роль: домашнє, школа… Так чи інакше, у них формується здорове поняття, що таке добро, а що – зло. Дивіться, простий індикатор: якщо людина бере біль іншої на себе, значить, вона бореться за добро.
Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Може бути, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися – це не ти, це завжди хтось інший.
Щоб зрозуміти людину потрібно завжди відчувати себе нижчим. Я навчився слухати людей, коли був міністром: часто були ходоки і щось говорили довго, просили. А я сидів, слухав їхні благання і думав: «Я не витримаю, я не витримаю, я зараз засну. Що я тут взагалі роблю? У мене ж є справи важливіші. У мене репетиції, у мене зйомки». А вони всі: дай, допоможи з цим, всі дрібниці якісь. А потім раптом зрозумів, що не буває дрібниць. І миттєво навчився слухати і розмовляти.
Я впевнений: щоб людині дурниці в голову не лізли, її завжди треба завантажувати роботою так, щоб мертвим додому приходити.
Мені всі кажуть: Богдан, ти збожеволів через своїх українців. А я ось недавно з’ясував, що сім’я Фрейда була родом з України, з містечка Тисмениця. Поїхав туди. Ось, кажу, а Фрейд з ваших місць. А вони без поняття. Сидять всі і норкові шуби шиють.
Я дійсно багато побачив, чимало подорожував машиною, поїздом, літаком, був навіть на мисі Доброї Надії, на краю землі, де пінгвіни ходять! Але чесно скажу: побувати в далеких краях добре, однак в Україні – краще! У нас є стільки прекрасних місць!
Жінка може зробити чоловіка, а може його кинути під ноги. Все, як захоче жінка.
За матеріалами: chytay-ua
